Колись у житті кожної людини настає такий момент, коли потрібно прийняти дуже важливе рішення для себе — яку професію обрати? Хтось над цим питанням роздумує дуже довго, хтось навпаки робить свій вибір миттєво. Так люди й стають хто дизайнером, хто кондитером, хто навіть космонавтом. А ми обрали професію фармацевта-провізора.

           

Роль професії фармацевта у сьогоднішньому світі неможливо переоцінити. Адже здоров’я кожної людини на планеті залежить від того, чи отримає вона в потрібний момент необхідне лікування. Ця професія потребує не тільки спеціальних знань і навичок, але й високих моральних якостей, чутливості, прагнення допомогти хворому отримати необхідні ліки у найкоротший термін.

            Щоб дізнатися більше про професію фармацевта-провізора, ми звернулися за консультацією до спеціаліста — Чепурної Ірини Петрівни,яка провела нам дуже цікаву та змістовну екскурсію залами районної центральної аптеки, познайомила нас з історією її відкриття.

Дуже цікаво було побувати в лабораторії, де колись спеціалісти виготовляли ліки.

            Також ми дізналися, що для різних препаратів є свої вимоги для зберігання.

      «Фармацевт — це і медик, і хімік, і біолог, і психолог. Це досвідчений спеціаліст, який має вищу або середньо-спеціальну освіту в галузі медицини або фармакології. Безумовно потрібно володіти знаннями про те, як виготовляються лікарські препарати, як вони повинні зберігатися, кому показані, а кому протипоказані. Фармацевт — відповідальна професія, оскільки несе за собою ряд обов’язків, невиконання яких, може призвести до шкоди для людського здоров'я і навіть життя» — розповіла нам Ірина Петрівна.

            А ще ми дізналися, що крім уваги і терпіння, ця робота вимагає хорошої пам'яті та зосередженості, тому що фармацевт має знати всі назви ліків, їх склад, показання та протипоказання. Потрібно вміти вільно орієнтуватися у величезному потоці фармацевтичної інформації. Фармацевт має поставити себе на місце хворої людини, зрозуміти її, бути чуйним та уважним, ввічливим і тактовними. І до кожного пацієнта потрібен  індивідуальний підхід.

            А ще дуже важливо, що ця професія є в усі часи актуальною, і молодий спеціаліст не буде мати особливих проблем з працевлаштуванням.

                                                                                             

Далека Даша

                                                                                                          Ткачова Юлія

                            У житті - як на довгій ниві

Найбільше учні у школі люблять уроки музичного мистецтва. Тут не тільки можна зустрітися з прекрасним, а й самому попробувати стати талановитим. Ми також не є винятком. Полюбили цей урок у п'ятому класі, бо викладає його людина залюблена у пісенне мистецтво – Бутенко Руслана Валентинівна. Це вона розвивала наші мистецькі смаки, сформувала ансамбль. 

Не завжди хотілося співати те, що пропонувала, не завжди дослухалися до зауважень, порад , та Руслана Валентинівна вміла нас переконати. А результатом є наша участь у 2013році в обласному огляді художньої самодіяльності і регіональному конкурсі «Таврійська хвиля». Так крок за кроком Руслана Валентинівна переконувала нас, що це потрібно буде в житті, а може і стане нашим майбутнім. І правда на її боці. Ми уже дев'ятикласники і пробуватимемо вступати до музичного училища.Проект «Профі Старт» дав нам можливість заглянути на вчительську кухню і поспілкуватися з нашим вчителем музичного мистецтва  інтимніше.
- Руслано Валентинівно, коли ви прийшли до школи?
- О, дівчата, треба згадати. Вчителем музичного мистецтва я почала працювати, коли Тамарочка стала першокласницею.
- Дякуємо, а де ви здобували музичну освіту?
- Справа в тому, що за фахом я викладач педагогіки і психології , методист дошкільного виховання. А розпочала свій освітній шлях у садочку.
- Руслано Валентинівна, а як же ви стали вчителем музичного мистецтва?
- У житті – як на довгій ниві. Про це знали мої батьки і коли я ще була школяркою,записали до музичної школи, по закінченню отримала документ,який дає мені право бути вчителем музичного  мистецтва. А вчила  мене тепер і ваша Зуркова Світлана Миколаївна. Людина залюблена у музику та й матуся у мене дуже гарно співає. Цей документ і став  у пригоді. То використовуйте будь – яку нагоду. Навчайтеся всьому. Хтозна, що вам доля підготувала.
- Дякуємо за пораду. До речі, Світлана Миколаївна і у нас викладає. А хто залишився у пам'яті із учнів. - О, наш край співучий, талановитий. Недарма і регіональний конкурс «Таврійський барвограй» проходить саме у нас. Таких діток дуже багато. Дехто з них музичне мистецтво обрав для подальшого життя. Ви ж знаєте вашого викладача, випускниця нашої школи Обойшеву Ірину Миколаївну. Ще Загоруля Юра – наш трубач, Бутенко Іра, Люба Чорномурко, Оля Величко ,покійна Оля Соколовська і ще можна перелічувати. Минулорічні випускники Даша Половинко – навчається у ХДПУ,Владислав  Пантак у культосвітньому … Та й ви я знаю збираєтесь туди.
- Руслано Валентинівно, ми все говорили про духовне. А як же матеріальне? Чи влаштовує вас платня?
- Ви знаєте, дівчата, я обрала нелегкий матеріальний шлях. Учитель музики – це творчий фах. Матеріальне відходить десь на інший план. Ставка не велика, бо уроків музичного мистецтва на тиждень мало, та й вчиться цей предмет тільки у 1 - 8 класах. У молодших класах не завжди хочуть віддавати години спеціалісту, бо фінансово страждають. То нас довантажують гуртками, факультетами, як повезе, класним керівництвом. Але я люблю музику і тому змирялася, коли було і 14, і 16 годин – не було і ставки.
Є ще музична школа, але і в них там кожного року проблеми, бо існують вони в основному на платню батьків, а держаної підтримки катма… Чомусь сьогодні духовне та і навіть шкільна освіта не в пріоритеті. Маємо те, що маємо. Я вас не налякала, не передумали?
- Ні, ні . Ми переконані, що наше майбутнє буде світлим. Нас же вчать: «Плануйте добре –« і буде по вірі вашій».   
- Дякуємо, Руслано Валентинівно. Бажаємо вам усього найкращого на освітянській ниві і особистому житті.
- Спасибі, дівчаточка. І вам успіхів у виконанні завдання «Профі Старт».

                   

Вікторія І Валерія Дев′ятки 

Команда «VIP»,Нововоронцовка       

Вчимося творити добро

Вчимося творити добро

Соціальні проблеми завжди були головною темою, яка турбує людей. У нашому не до кінця сформованому суспільстві дуже часто громадянам доводиться думати тільки про першочергові проблеми: як і за що прогодувати себе та сім’ю, заплатити за компослуги, зберегти здоров’я своїх близьких. Всі ці питання риторичні, і не завжди люди можуть знайти на них відповідь. І саме спеціалісти соціальних служб найчастіше можуть допомогти в їх вирішенні. Вони першими дізнаються, коли включать опалення, уточнять у компетентних органах, куди звернутися з певною проблемою, підкажуть, як вийти з будь-якої складної життєвої ситуації.

Кажуть, що соціальний працівник – професія тепла, доброти й любові. Мабуть, тому ми обрали її для дослідження та вивчення.

Спілкуючись з представниками даної професії, ми дізналися багато цікавого про те, як виникла соціальна служба, про те, що поява цієї професії була зумовлена змінами періоду перебудови. Більшість соціальних служб тоді створювали на базі колишніх радянських організацій з роботи із молоддю. Суспільство змінювалося, а колишня система цінностей, стереотипи поведінки руйнувалися. Держава відмовилася від фінансування соціальних служб, які намагалися підтримувати тих, хто потребував допомоги.  Нині соціальні організації піднімають свій престиж, спонукаючи чиновників і суспільство звертати пильнішу увагу на насущні проблеми простих громадян.

Девіз соціального працівника – боротьба з байдужістю. І ця справа досить складна. Тому, на думку спеціаліста Нововоронцовського центру соціальних служб Юлії Вікторівни Бережної, найскладнішим у даній професії є те, щоб не зачерствіти душею, не стати байдужим. Бо, коли майже кожного дня бачиш людське горе, злиденність, зіштовхуєшся з безліччю проблем, людина може звикнути до того і втратити здатність співчувати.

Соціальних працівників можна зустріти скрізь, де потрібна їхня допомога. Вони доглядають людей похилого віку і дітей з обмеженими можливостями, взаємодіють із сім'ями груп ризику, допомагають мігрантам адаптуватися до нових умов життя, надають консультації з оформлення документів на здобуття посібників і пенсій, допомагають безробітним працевлаштуватися тощо. Якщо соцпрацівнику не вистачає власних знань, він обов'язково порадить, з яким фахівцем слід проконсультуватись.

            Основними моральними якостями соціального працівника повинні бути такі шляхетні риси, як доброта й чуйність, людяність та щирість, терпіння й толерантність. Але професіонал, крім того, повинен знатися на питаннях організації соціального обслуговування, надання пільг, уміти надавати невідкладну лікарську допомогу, знати закони.  Багато складних завдань знаходять своє вирішення винятково завдяки самовідданій роботі, відданості своїй справі, чуйності і відвертості цих благородних людей.

Творіть добро — і воно обов’язково до вас повернеться!

Учні Нововоронцовської ЗОШ №2 Глушко Денис та Дубина Альона 

Бухгалтер – це круто!

Багато хто вважає роботу бухгалтера рутинною і нудною. Суцільні цифри, постійно повторювані операції, відсутність творчості. Але коли станеш практикуючим бухгалтером, то  думка може кардинально змінитися!

Спочатку зазирнемо у словничок.  Професія бухгалтера досить давня. Вже в Древній Індії існували бухгалтери по обліку ведення сільськогосподарського виробництва. Перші друкарські книги з'явилися в XIV — XV століттях, і серед них «Трактат про рахунки і записи» італійського математика Луки Пачоли — перша книга з бухгалтерського обліку. У Росії посада бухгалтера була офіційно заснованаПетром I на початку XVIII століття. В перекладі з німецької слово «бухгалтер» означає «книгознавець», оскільки раніше надходження і витрати товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів записували в спеціальну книгу. Раніше професія «бухгалтер» розглядалася виключно, як робітник апарату, функцією якого є надання інформації. Дуже рідко його залучали до прийняття управлінських рішень. Проте, коли бізнес почав орієнтуватися на ринок, бухгалтери виявили, що їхня сфера відповідальності дуже зросла і бухгалтерський облік одержав гідне визнання в рамках функціонуючої системи. В Україні День Бухгалтера святкується 16 липня. Дату свята було обрано в зв'язку з тим, що 16 липня 1999 року було прийнято Закон України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Отже, в роботі практикуючих бухгалтерів є безліч плюсів:

❶Розвивається логічне мислення. Японські кросворди і ребуси «відпочивають» у порівнянні з формуванням проводок! І якщо перше - хобі, то в роботі вміння правильно все «пов'язати» дуже високо цінується. Звичайно, з часом перестаєш замислюватися про те, як і чому обираєш той чи інший рахунок, діючи «на автоматі».

❷Виробляються навички. Повторення - мати навчання. І те, що спочатку робилося важко, після кількох спроб займає зовсім небагато часу. За рахунок цього в робочому дні можна викроїти час для відпочинку та самоосвіти.

❸Поліпшується самодисципліна. У бухгалтерії важлива будь-яка дрібниця, будь-яка деталь. Мимоволі звикаєш робити все ретельно і на совість. Все має сходиться «копійка в копійку»! Прийнявши цю установку як даність, починаєш ретельніше планувати і контролювати та особистий бюджет, що утримує від непродуманих витрат.

❹Постійний потік нової інформації. Якщо ви «дружите» з цифрами, за сухими документами та звітами можна побачити цікаву картину ведення бізнесу. Адже всі господарські операції фірми «проходять» через руки бухгалтера. Чоловік, схильний до аналізу, може відстежити по бухгалтерії ефективність управлінських рішень керівництва. Бухгалтер бачить, наскільки прибуткова фірма. Для нього не буде сюрпризом звістку про закриття компанії або скорочення штату, тому можна встигнути підготуватися і вчасно змінити роботу. Крім того, сучасна життя вимагає від бухгалтера гнучкості і постійного підвищення кваліфікації. На цій посаді доводиться постійно вчитися, так як змінюється законодавство, з'являються нові інструменти, програми та технології. Загалом, нудьгувати не доведеться.

❺Стабільність. По-перше, приблизний обсяг роботи заздалегідь відомий і піддається плануванню. Рідко доводиться робити що-то «на вчора». По-друге, попит на фахівців завжди залишається високим. Навіть в 40-50 років бухгалтеру не загрожує відмова на новій вакансії. Навпаки, досвід завжди працює на Вас.

❻Спілкування. Бухгалтеру доводиться мати справу з безліччю людей. Виробляється впевненість в собі, вміння говорити «ні», наполягати на своєму і знаходити підхід до різних співрозмовникам.

❼Влада. Ви маєте право вимагати звіт навіть у керівництва фірми. А прості співробітники будуть зацікавлені в гарних відносинах з Вами - від вас багато залежить. Наприклад, чи вчасно сплачені рахунки, видана зарплата і т.д.

❽Можливість працювати на себе. Зараз багато які невеликі компанії віддають ведення бухгалтерії «на сторону». Ставши гарним фахівцем, Ви можете взяти на обслуговування одну або декілька фірм. При цьому Ви будете самі розпоряджатися своїм часом, так і дохід зросте. А якщо задумаетесь про відкриття власного бізнесу, бухгалтерські тонкощі не будуть для Вас «темним лісом».

Я пошукали спеціалістів своєї справи у Нововоронцовському районі. За допомогою звернулася до начальника районного відділу освіти Тетяни Михайлівни Фоменко,яка зауважила, що в освіті найкваліфікованіші фахівці  . Мене радо зустріли головний бухгалтер Брус Н.П. та  Корбут Н. І. - замісник  ,які допомогли  в дослідженні специфіки  цієї професії. 

 - Наталіє Петрівно, сьогодні нам легко зорієнтуватися  у світі професій, бо є центр зайнятості,  завдання якого -  допомогти зробити правильний вибір. А хто вам  підказав, що є вашим покликанням?

- У пригоді мені стали друзі. Вони вже навчалися у лісовому  технікумі, який готував кадри для нашого регіону. Хлопці  вчилися на лісників,зараз їх називають єгерями,а дівчатам залишалася бухгалтерія. Розповіли,як там цікаво,то я і не вагалася.

- Наталіє Іванівно, а Ви самі обирали?- звертаюся до замісника головного бухгалтера.

  - Ні , ні. Це татко настояв. Він вважав,що це дуже необхідна професія. Воно насправді так і є ,але таточко не знав наскільки ще  складна і відповідальна. Обираючи фах,ми,як правило,знаємо тільки про зовнішній  бік. Це  добре ,що у вас є такий проект: ви знатимете і про плюси, і про мінуси.

-Дякую. Наталіє Петрівно, а скільки Ви йшли до такої високої посади?

Наталія Петрівна розповіла,що приїхала  в Херсонську область за направленням і одержала місце головного бухгалтера  в  СТОВ «Зоря» . Специфіка  лісового і сільського господарства різна. Було звичайно і страшно, адже досвіду роботи нуль,, і  складно,але робота є робота,порадники гарні були і команда досвідчена.  Брус Н.П.  характеризують як професіонала, тому довірили ще освоїти особливості  і бухгалтерії  освіти району.

 - Наталіє Іванівно,- звертаюся я до замісника. -  Чи не втомлюєтеся Ви від цифр, чи вони  не маряться уночі , сім'я не страждає?

 - Як вам сказати,щоб і не налякати… Коли ти хочеш само реалізуватися і одержувати від того,що робиш задоволення,то треба цим жити. Складно було поки діти були маленькі. А цифри сняться,особливо в кінці кварталу та річна звітність багато нервів забирає.

- Ні,   Наталіє Іванівно,Ви мене не налякали. У мене матуся бухгалтер ,я гадала,що це тільки вона така.

І все одно на сьогодні  я себе бачу саме у  цій професії.

- Молодець. Але пам’ятай, що до зірок сходять через  терня.  

- Дякую. А які  якості  вашого характеру виділяли у школі вчителі, орієнтовуючи на  майбутнє?

-  О,та це треба запитати в них. Гадаємо,що це,  однозначно,посидючість,відповідальність,обов ,язковість.

-Наталіє Іванівно,Наталіє Петрівно, дуже вдячна Вам, що знайшли час на розмову зі мною при вашій зайнятості. Завдяки діалогу  з Вами , я визначила для себе, що головний бухгалтер – це не просто людина- книга, це спеціаліст від якого залежить матеріальне становище кожного,  жодна організація не зможе нормально функціонувати без кваліфікованого бухгалтера.

Щоб більше рости і швидше розвиватися навіть не задумуючись вирішила піти далі. Наступним кроком мого пізнання була професія економіста. Яка є невід’ємною гілочкою бухгалтерського обліку. Економіка - це гра. На перший погляд, ця професія може здатися рутинною. Але якщо зрозуміти правила - ніколи не буде нудно. І в цьому мені допомогла переконатися працівниця «Ощадного банку» економіст - Дідіченко Любов Сергіївна.

- Любов Сергіївно, як ви обирали майбутню професію, що ставили на перший план?

- Обираючи сферу фінансів, я не прогадала: найпрестижніші та високооплачувані професії саме тут. І незважаючи на всі розмови про перенасичення ринку економістами, фахівці фінансової сфери, як і раніше, на першому місці по затребуваності. Сьогодні вони потрібні різним організаціям - від великих банків до невеликих торгових компаній. Економісти - не                  топ-менеджери, але без них ефективне управління було б неможливо. Вони - ті «робочі конячки», які виконують всі розрахунки по оптимізації діяльності компанії.

-Дякую. Любов Сергіївно, ви вже дипломований  фахівець. Та чи стояло перед вами питання: з чого ж починати?

- Навчання на економічному факультеті дало мені всі необхідні козирі: знання оподаткування, бюджетної політики, фінансового менеджменту, банківської і страхової справи.

-А скільки ж ви навчалися, щоб отримати таку посаду?

- Освіта зайняла п'ять років, втім, багато  інститутів  пропонують й інший варіант - бакалавріат за напрямом «Економіка»: у цьому разі треба вчитися чотири роки. Отримавши звання бакалавра, можна продовжити навчання або за фахом (ще рік), або по магістерській програмі (ще два роки) і одержати кваліфікацію магістра, що відповідає західним стандартам підготовки фахівців.

-Дякую. Любов Сергіївно, а  чи є якість особливі умови вашої праці?

 - Трудовий графік економіста багато в чому залежить від цього, працює він поодинці або у складі групи дослідників. Індивідуальна робота дозволяє гнучкіше регулювати робочий час, але в обох випадках існують жорсткі терміни і щільний графік роботи. Тому інколи доводиться працювати понаднормово. Умови праці економістів зручні, багато сидячої роботи з літературою і комп'ютером. Рутина роботи економіста переривається різними нарадами і зустрічами, відповідями на листи і запити. Для зібрання даних і обміну досвідом необхідними є поїздки і участь в конференціях.

-Дякую. Я зрозуміла,що у вашій професії є свої плюси та  мінуси.

Бухгалтерський облік - це багато відгалужень. Серед них касир. За інформацією я звернулася до Ковальчук Інни Георгіївни.

- Інно Георгіївно,що складає основу вашої професії?

- Я гадаю, що касир (в банку) – це працівник, який завідує прийомом і видачею грошей, цінних паперів, управляє грошовою касою, продає квитки. Назва професії прийшло до нас із Західної Європи, де, в свою чергу, вона взяла початок від італійського слова cassa – «ящик». В залежності від специфіки роботи, виділяються банківські касири, валютні касири, продавці-касири, працівники квиткових кас, касири-бухгалтери. .

-Дякую. Інно Георгіївно,а на скільки складана ваша професія?

- Праця касира ручна з елементами механізованої. Присутній вимушений швидкий темп роботи, одиничне виробництво.  Робота касира в банку відноситься до напруженої розумової праці, в значній мірі пов’язана з роботою на персональному комп’ютері та спілкуванні з клієнтами банку. Для неї характерні значні емоційно-психічні навантаження, отже на касира лягає велика відповідальність за зберігання грошей і цінностей, за збитки у разі невмисних дій або недбалого ставлення до своїх обов’язків, відповідальність за провинність щодо оформлення документів.

- Дякую. А скажіть, будь-ласка, наскільки складно психологічно працівникам каси?

- О, робота касира банку суто індивідуальна, йому доводиться постійно спілкуватися з клієнтами, тому йому повинні бути притаманні такі властивості, як схильність до роботи з цифрами та знаковими системами, стриманість, ввічливість, терпіння, висока самодисципліна, акуратність. Ці риси викликають повагу і задоволеність працею касира з боку клієнтів. Поняття «комерційної таємниці» тісно пов’язане з порядністю банківського працівника. Розмови про виробничі справи, залишення фінансових документів без нагляду або винесення їх за межі службових приміщень, а над усе передача їх стороннім особам для нього неприпустимі.

- Які на вашу думку основними вміннями повинен володіти касир?

- Касир повинен уміти:

 по-перше, виконувати операції з приймання грошей, визначення справжності та платіжності грошей, перерахування, обліку, сортування, зберігання, видачі готівки та інших цінностей згідно з нормативно-методичними документами;

- сортувати грошові білети і монети за номіналами, а також на придатні  та непридатні для обігу, виявляти фальшиві, старі, пошкоджені грошові білети й монети;

 – формувати, упаковувати, оформляти грошові білети й монети згідно з  інструкцією про      емісійно-касову роботу;

 – обмінювати пошкоджені грошові білети й монети;

 – складати касову звітність.

Отже,свого роду касир - це спеціаліст широкого профілю, майстер на всі руки.

- Дякую, Інно Георгіївно,я збагнула,що бухгалтерський облік – це гнучка спеціальність. Фахівці  можуть реалізувати себе, як у високооплачуваній  і високопосадовій сфері так і в нижчому рівні,коли складуться якісь життєві обставини.

                                                                                                            Чорноморець Владислава,

                                                                                                           команда«VIP»,Нововоронцовка.

Знайомтесь - команда VIP Нововоронцовка